Не варто розповідати про свої невдачі направо-наліво. Це небезпечно для вашого майбутнього.
Спочатку людині хочеться розповісти про свою поразку, щоб їй поспівчували, якось підтримали. Але співчуття змінюється жалістю, а жалість завжди пов’язана з долею презирства. Розповідаючи емоційно і детально про свою невдачу, в очах оточення ви стаєте Невдахою, Бідолахою. Ви втрачаєте повагу.
Крім того, невдачі вважалися “заразними”, невдах уникали і сторонилися їх, щоб “лихо” не перейшло на нормальних людей. Спочатку вас пожаліють, а потім відійдуть чимдалі. І постараються не мати з вами справ.
Ваша невдача притягує злих людей. Вас обдурили? Значить, вас також можна обдурити і поживитися за наш рахунок. Вас принизили? Значить, ви беззахисні і не можете за себе постояти. Самий час напасти! Ви потрапили в аварію? Значить, ви втратили пильність, можна зі спини завдати удару. Ви стаєте ласою здобиччю для непорядних людей.
Люди схильні звинувачувати жертву. Це такий самозахист: якщо з кимось сталося погане, він сам в цьому винен. Він сам “притягнув” до себе невдачу. Він неправильно мислив, неправильно діяв, він несе покарання за свої проступки! Отже, вас ще й звинуватять у вашій невдачі. Так людям легше пережити ваші проблеми і зберегти ілюзію власної безпеки.
І, нарешті, ваш власний мозок засвоює “програму невдачі”. Ви ж самі вголос розповідаєте про свою поразку, про свою проблему і біду. Створюються нейронні зв’язки, невдача закріплюється в мозку. Чим частіше і емоційніше ви розповідаєте про свій промах або неприємність, тим сильніше “програма невдачі” засвоюється і запам’ятовується. Як вправа на тренуванні. І вірогідність нових невдач збільшується.
Звичайно, обманювати нікого не потрібно. Але і занадто поширюватися про поразку теж не слід. Пройде час, ви наберетеся сил і отримаєте перемогу над обставинами. Тому що ви Переможець, а не Невдаха – про це слід пам’ятати!