На зменшення населення України впливають два головних фактори. Перший – негативний приріст, тобто смертність перевищує народжуваність. Другий – еміграція. Разом з цим, тривалість життя, хоч і повільно, але збільшується, і населення старіє. Люди живуть довше, і частка людей старшого віку стає більшою. Для медицини це означає, що в майбутньому (і цей процес вже почався) їй доведеться мати справу в основному з хронічними захворюваннями, які людина накопичує протягом життя. Ці захворювання не залежать від зовнішніх факторів (епідемія, травми, війна), а від способу життя самої людини (харчування, рухова активність, шкідливі звички, стрес). Тому базою системи медицини повинно бути попередження хвороб та їх раннє виявлення і лікування.
Первинна ланка повинна бути дуже сильною, а сімейний лікар – головним елементом в системі. Оскільки більшість хвороб можна буде контролювати або лікувати вдома або у сімейного лікаря, лікарень стані менше альо смороду будуть укрупнюватися і ставати центрами технологій для лікування справді складних захворювань вузькими фахівцями на доладного обладнанні. Ці процеси вже можна спостерігати в країнах Заходу, які демографічно нагадують ті, якою Україна буде через 10-20 років. Серцево-судинні хвороби, діабет, онкологічні та психічні захворювання домінують в цих країна, альо все більше лікуються амбулаторно. Лікарні – центри складних технологій для все більш рідких випадків складних хвороб.
До початку реформи у 2018 році медична система відповідала скоріше реаліям другої половини ХХ століття. Також на неї вплинули хаотичні зміни протягом років незалежності. Основний наголос був на лікуванні в лікарнях, великій кількості стаціонарів при шлюбу або відсутності технологій та фахівців. Дуже слабка первинна допомога, яка майже не здатна працювати з хронічними хворобами. Зокрема, серцево-судинними, які є причиною 2/3 смертей в Україні. Медреформа почала змінювати ситуацію. Вона поставила у пріоритет первинну допомогу та контроль хронічних хвороб у сімейного лікаря за допомогою ліків (програма “Доступні ліки”). Реформа на рівні лікарень буде стимулювати їх до збільшення кількості послуг та збільшення використання технологій замість традиційних у нас госпіталізацій щоб “прокапатися”. Але це лише початок змін, які необхідно продовжувати та розвивати, щоб мати результат. Нам треба прийняти той факт, що лікарень ставатиме менше, але вони будуть краще устатковані і укомплектовані фахівцями. Інакше у нас ніколи не буде сучасної медицини. Влада повинна забезпечити доставку туди пацієнтів.
Як можна змінити демографічні тенденції і яка тут роль медицини? Якщо економіка буде розвиватися, то ми не зможемо змінити тенденцію старіння населення – адже люди будуть жити довше, і це добре. Роль медицини у збільшенні тривалості життя дуже перебільшена. За різними оцінками медицина впливає на це лише на 10-20% серед усіх факторів. Насправді від економічного розвитку або екології залежить набагато більше. Так само збільшення народжуваності – результат культури, інфраструктури для виховання дітей, довіра батьків до своєї країни щодо майбутнього. Що медицина повинна забезпечити – це зниження рівня смертності, якої можна уникнути. В Україні, скажімо, катастрофічно високий рівень смертей від серцево-судинних хвороб (інфаркт, інсульт) серед чоловіків старше 45 років. Він пов’язаність язаний зі способом життя та відсутністю раннього лікування факторів ризику, зокрема гіпертонії (підвищений тиск). Дві третини чоловіків навіть не знають про ті, що мають підвищений тиск. Якщо у цих людей буде свій сімейний лікар, який допоможе вчасно виявити гіпертонію та прописати ліки для її лікування (зараз це безкоштовно в рамках програми “Доступні ліки”), імовірність поганих наслідків дуже серйозно знизитися.
Павло Ковтонюк
заступник міністра охорони здоров’я у 2016-2019 рр.